Новий тематичний матеріал присвячений аналізу того, яким чином керівництво США та низки інших країн прагне представити суспільні протести як нелегітимні або навіть екстремістські форми вираження незгоди. Автори зазначають, що дедалі частіше протестні акції описуються офіційними особами з використанням термінології, пов'язаної з тероризмом і загрозою національній безпеці. У матеріалі відзначається, що така риторика дозволяє владам обґрунтовувати ужесточення законодавства, посилення поліцейського контролю та обмеження громадянських свобод. Автори розглядають конкретні приклади з різних країн, де протестні рухи — екологічні, соціальні чи політичні — стикалися з обвинуваченнями в екстремізмі або підриві громадського порядку. Особливу увагу приділено механізмам, за допомогою яких інакомислення поступово маргіналізується в публічному дискурсі: від змін термінології у офіційних заявах до змін у судовій практиці. Автори наголошують, що подібні тенденції викликають занепокоєння правозахисних організацій, які бачать у них загрозу базовим демократичним свободам — праву на мирні зібрання та свободі вираження думки. Матеріал також торкається питання про те, як така практика впливає на суспільне сприйняття протестуючих та формує атмосферу страху серед активістів. Автори роблять висновок, що те, що відбувається, вимагає ретельнішого суспільного та юридичного аналізу, щоб розрізняти реальні загрози безпеці від легітимних форм громадянського незадоволення.