В останній час спостерігається помітний ріст онлайн-активізму, який привносить нові виміри в порядок денний громадських рухів. Цифрові платформи стають дедалі популярнішим інструментом для вираження громадянської позиції, організації кампаній та привернення уваги до соціальних проблем. Однак навколо цього явища розгортається активна дискусія. Одні експерти вказують на переваги онлайн-активізму: швидкість поширення інформації, широкий охоп аудиторії, можливість об'єднувати людей з різних регіонів і країн без необхідності фізичної присутності. Це особливо важливо для тих, хто з різних причин не може брати участь у традиційних формах протесту — мітингах, демонстраціях чи пікетах. Інші фахівці висловлюють сумніви в реальній ефективності цифрового активізму, вказуючи на ризик так званого «слактивізму» — поверхневої участі, яка обмежується лайками та репостами без подальших дій. На їхню думку, така форма залучення може створювати ілюзію впливу, не приводячи до відчутних змін. Водночас багато дослідників сходяться на думці, що онлайн- та офлайн-активізм не повинні протиставлятися один одному. Навпаки, вони можуть ефективно доповнювати один одного: цифрові інструменти допомагають мобілізувати прихильників, координувати дії та інформувати широку аудиторію, тоді як традиційні форми протесту забезпечують фізичну присутність і видимість вимог. Таким чином, сучасні громадські рухи дедалі частіше використовують гібридні стратегії, які поєднують можливості інтернету з класичними методами громадянського вираження думок.