Згідно з аналізом, розвиток штучного інтелекту в Китаї спирається на інфраструктуру, побудовану в Синьцзян-Уйгурському автономному районі, де проживає уйгурська меншість. Земельні та енергетичні ресурси регіону, а також робоча сила місцевого населення використовуються для створення центрів обробки даних та обчислювальних потужностей, необхідних для розвитку технологій ШІ. Експерти зазначають, що ця модель фактично продовжує попередню практику економічної експлуатації, застосовувану владою КНР щодо уйгурів, але адаптує її під потреби цифрової економіки. Регіон уже давно знаходиться під пильною увагою правозахисних організацій через повідомлення про примусову працю, масштабну систему спостереження та обмеження прав місцевого населення. Автори звіту вказують, що при розширенні технологічної інфраструктури влада Китаю не надає публічної інформації про умови праці та методи контролю, які застосовуються щодо працівників з числа уйгурів. Це викликає занепокоєння міжнародної спільноти щодо етичної сторони розвитку ШІ-індустрії в країні. Ситуація в Синьцзяні раніше була предметом розслідувань ООН та низки західних урядів, які звинувачували Пекін у порушеннях прав людини, включаючи примусову працю та масове ув'язнення уйгурів у спеціальних таборах. Влада Китаю відхиляє ці звинувачення, називаючи їх політично мотивованими.