У Киргизстані люди з інвалідністю почали збирати власні докази існування фізичних бар'єрів, які заважають їм вільно пересуватися містами. Мова йде про такі перешкоди, як відсутність пандусів, неприспособлені тротуари, недоступні будівлі та громадський транспорт. Активісти та звичайні громадяни з інвалідністю фіксують такі випадки, щоб згодом використовувати ці матеріали для діалогу з владою та вимагання виконання зобов'язань щодо створення доступного середовища. Особливість такого підходу полягає в тому, що особистий досвід людей з інвалідністю дозволяє виявити проблеми, які можуть залишитися непоміченими під час формальних перевірок і офіційних аудитів доступності. Там, де стандартні інспекції спираються на нормативи та контрольні списки, реальний повсякденний досвід показує, з якими конкретними труднощами стикаються люди в різних районах і ситуаціях. Зібрані дані розглядаються як інструмент громадського контролю: вони можуть бути використані для подання звернень до державних органів, привернення уваги громадськості та журналістів, а також для оцінки прогресу у виконанні міжнародних зобов'язань країни у сфері прав людей з інвалідністю. Подібні ініціативи відповідають принципам Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, яку Киргизстан ратифікував, взявши на себе зобов'язання щодо забезпечення безбар'єрного середовища. Експерти відзначають, що такі низові ініціативи з документування бар'єрів доповнюють офіційні механізми моніторингу і сприяють більш ефективному розподілу ресурсів на усунення конкретних проблем, з якими стикаються люди з інвалідністю у повсякденному житті.