За даними аналітиків, цифровий авторитаризм перестав бути явищем, обмеженим рамками окремих країн. Технології спостереження, системи розпізнавання облич, інструменти цензури в інтернеті та методи контролю за громадянами активно поширюються через міжнародні канали — продаж обладнання, обмін досвідом між спецслужбами, спільні навчальні програми та експорт нормативних стандартів. Авторитарні режими, на думку спостерігачів, формують своєрідний глобальний ринок, на якому постачальники технологій спостереження пропонують рішення урядам, зацікавленим у посиленні контролю над населенням. Це сприяє уніфікації практик цифрового нагляду в різних частинах світу, незалежно від регіональних особливостей. Така співпраця дозволяє державам перейматися один від одного не лише технічними рішеннями, але й правовими механізмами, що виправдовують спостереження міркуваннями національної безпеки. Експерти вказують на те, що такий обмін досвідом ускладнює роботу правозахисників та міжнародних організацій, які намагаються протидіяти поширенню репресивних технологій. Фахівці закликають демократичні країни звернути увагу на експорт таких технологій з їхніх юрисдикцій та посилити контроль за компаніями, що постачають обладнання для спостереження авторитарним урядам. Одночасно підкреслюється необхідність міжнародної координації зусиль щодо захисту цифрових прав громадян в умовах зростаючої глобалізації практик цифрового контролю.