У країнах Центрального Сахелю — Малі, Буркіна-Фасо та Нігері — військові режими, що прийшли до влади внаслідок переворотів, заявляють, що діють від імені народу та відновлюють справжній суверенітет держави. Під цим приводом у всіх трьох країнах були розпущені політичні партії, які традиційно вважалися інститутами представництва інтересів громадян. Одночасно влада призупинила діяльність понад тисячі організацій громадянського суспільства, звинувативши частину з них у зв'язках з іноземним впливом або в дестабілізації обстановки. Ці заходи викликають гострі дискусії про легітимність нової влади та про те, хто насправді має право виступати від імені населення в умовах відсутності демократичних інститутів. Критики вказують, що придушення політичного плюралізму та обмеження громадянських свобод суперечать задекларованим цілям народовладдя. Прихильники військових урядів, навпаки, стверджують, що колишні партії та НКО були дискредитовані корупцією та залежністю від зовнішніх донорів, включно з колишніми колоніальними державами. На тлі цих процесів у регіоні формуються нові форми громадянського протесту та мобілізації, що часто виходять за межі традиційних політичних структур. Жителі всіх трьох країн шукають альтернативні способи вираження громадської думки — через місцеві асоціації, релігійні мережі та неформальні рухи. Ситуація в Сахелі стає показовим прикладом того, як авторитарні режими намагаються монополізувати поняття «волі народу», одночасно обмежуючи реальні механізми її вираження. Експерти зазначають, що подібна динаміка може мати довгострокові наслідки для політичної стабільності та прав людини в регіоні.