У багатьох країнах Західної Африки молоді громадяни вважаються досить зрілими, щоб брати участь у виборах і впливати на політичні процеси, але їм не дозволяється займати керівні посади. Вони формують основу політичних рухів: голосують, проводять агітаційні кампанії, організують протести та підтримують кандидатів, однак законодавчі бар'єри, включаючи вікові обмеження для кандидатів на виборні посади, не дають їм змоги самим ставати депутатами, міністрами або главами держав. Ця ситуація породжує суперечність — молодь вважається досить компетентною, щоб визначати долю країни через голосування, але недостатньо досвідченою, щоб саме керувати нею. У результаті реальна влада залишається в руках старшого покоління політиків, незважаючи на те, що саме молоді люди становлять значну частину електорату та найактивнішу частину громадянського суспільства. Експерти відзначають, що такий розрив між політичною активністю і представництвом може привести до розчарування молоді в демократичних інститутах і посиленню протестних настроїв. У багатьох країнах регіону вже лунають заклики до реформування виборчого законодавства, зниження вікових цензів для кандидатів і розширення можливостей для молодих політиків брати участь у управлінні державою. Проблема розглядається як частина ширшої дискусії про демократичне представництво та справедливий розподіл політичної влади між поколіннями у країнах Західної Африки.