У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, тисячі польських сімей відкрили свої двері для українських біженців, надаючи житло, їжу та підтримку людям, які рятувалися від війни. Волонтери, які працювали на кордоні та в прикордонних містах, згадують масштаб цієї гуманітарної мобілізації, яка стала одним із символів європейської солідарності з Україною в перші місяці конфлікту. Однак п'ять років після початку повномасштабної війни ситуація змінилася. За словами тих, хто продовжує працювати на кордоні, початковий ентузіазм поступово змінився втомою від затяжної кризи. Тривалість конфлікту, економічне навантаження на приймаючі сім'ї та ускладнення логістики допомоги виявили межі тієї надзвичайної солідарності, яка спостерігалася в перші тижні війни. Волонтери зазначають, що багато польських сімей, які спочатку приютили біженців, з часом зіткнулися з труднощами — від фінансового тягаря до емоційного виснаження. При цьому частина біженців, прожившавши в Польщі кілька років, адаптувалися до нового життя, тоді як інші продовжують потребувати підтримки. Історія польського гостинства 2022 року залишається важливим прикладом громадської солідарності в Європі, але нинішня ситуація на кордоні показує, що збереження такого рівня допомоги протягом тривалого часу — складна задача навіть для країн, найбільш тісно пов'язаних з українською кризою.