У 1977 році NASA запустила два космічні апарати-близнюки — «Вояджер-1» і «Вояджер-2», скориставшись унікальним вирівнюванням чотирьох найбільших планет Сонячної системи: Юпітера, Сатурна, Урана та Нептуна. Таке розташування планет повторюється лише раз на 175 років, і місія отримала назву «Великий тур». Благодаря шести гравітаційним маневрам апарати змогли детально дослідити газові та льодяні гіганти, а також кілька їхніх супутників, передавши на Землю унікальні знімки та наукові дані. Ці спостереження значно розширили розуміння вченими будови та особливостей зовнішніх планет Сонячної системи. По прошесттю більше чотирьох десятиліть від запуску обидва зонди продовжують роботу, перебуваючи за межами геліосфери — області, де сонячний вітер поступається місцем міжзоряному середовищу. Сьогодні «Вояджери» віддалені від Землі на відстань, яку світло долає більш ніж за добу, що робить їх найдальшими рукотворними об'єктами в космосі. Місія «Вояджер» залишається одним із найуспішніших і найдовгоживучих проектів NASA, продовжуючи передавати дані про далекі окраїни Сонячної системи та міжзоряний простір, незважаючи на вік апаратів та обмежені ресурси їхніх енергетичних систем.